"Я"
Рід літератури: лірика
Жанр: вірш
Вид лірики: громадянська
Рік написання: 1962
Мотив (тема) : сповідь ліричного героя про своє власне «я», протест проти диктатури
Провідний мотив: самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність, самоцінність і неповторність
Ідея: уславлення неповторності кожної людської особистості та засудження авторитарності
Головна думка: «Ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних»
Художні засоби
Епітети: «очицями, повними блекоти», «дивився тупо», «гримів одержимо і люто», «лице рябе», «одвічне лоно», «ліниво тяглася», «гримаєш грізно», «океанна вселюдська сім'я»
Метафори: «уявляєш пупом», «кривилося гнівом лице», «не стала навколішки… гордість», «тяглася отара хвилин», «ми — безліч всесвітів»
Гіпербола: «він гримів …»
Порівняння: «безліч таких, як ти», «безліч таких, як я»
Інверсія: «І кривилося гнівом лице рябе», «Не стала навколішки гордість моя»
Повтори: «тих поважають …, хто поважає»
Повтори (анафора): «На світі безліч таких…», «Ми …»
Метонімія: «бо в кожного "Я" (людини) є своє ім'я».
Антитеза (протиставлення): «На світі безліч таких, як я, та я, їй-Богу, один», «ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних»
Частина фразеологізмів: «уявляєш пупом», «ладен був розіпнути», «не стала навколішки»
Поетичні афоризми: «Не стала навколішки гордість моя», «Бо в кожного "Я" є своє ім'я», «Ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних», «І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони "я"».
Образи-символи:
очі - дзеркало душі;
очиці - душевна темрява;
повної блекоти — отруйна ненависть;
пуп (землі) – самовпевненість, зарозумілість та егоїзм;
бути розіпнутим – піти на страждання за переконання, віру;
отара хвилин - плинність часу;
«я» - особистість;
безліч всесвітів - людська особистість як центр Всесвіту, багатий внутрішній світ;
в лоні народу - національна самосвідомість.
Ліричний герой – це особистість, а його «я» є горде, безкомпромісне та гідне звання людини.
У першій строфі «…дарма ти себе уявляєш пупом, на світі безліч таких, як ти» зрозуміло, що йдеться про представника влади, а вона прагнула бачити людей однорідною «сірою масою».
Тому будь-яке інакомислення завжди жорстко придушувалося: «він ладен був мене розіпнути за те, що я поважаю себе».
Ліричний герой є серед тих особистостей, які протистоять авторитарній машині: «не стала навколішки гордість моя».
І його, як інших однодумців, не залякати, адже ліричний герой усвідомлює, що людина не є бездумним «гвинтиком» владної машини, бо вона – це цілий світ, неповторна особистість: «ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних».
В останній строфі ліричний герой підказує, що саме «всесвіти різні» утворюють народ у вселюдській сім’ї. Він переконаний, що відкриття самоцінності своєї душі ї гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Тому закликає навчитися поважати себе, адже «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я».
Духовно-естетична цінність вірша – емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного «я», насиченість поезії влучними висловами.