top of page
Фото автораОксана Кущинська

“Я в світ прийшов не лише пити й їсти”



Симоненко виріс без батька. Середню школу закінчив із золотою медаллю. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Шевченка. Працював кореспондентом газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета».

***

Я в світ прийшов не лише пити й їсти, Скалити зуби на дурних дівчат Та любоватись зоряним намистом Під мариновані мелодії кантат.

З сім’ї селянської до грубості простої В життя дороги стелються мені… Я хочу пити сонячні настої, Пізнать до краю радощі земні!

І на стежках, порослих будяками, Що обминали зморені діди, Я залишу мужицькими ногами Хай не глибокі, та чіткі сліди.

1962 року разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні.

***

Маленьке — не смішне, Адже мале і зерно, Що силу велетням і геніям несе. Мале тоді смішне, Коли воно мізерне, Коли себе поставить над усе.

Але, скажіть, хіба такого мало, Хіба такі випадки не були, Коли мале, як прапор, піднімали І йшли за ним народи, мов осли? І чи тоді мізерне та смішне Не оберталось раптом у страшне?

Писати вірші Василь Симоненко почав у студентські роки, але довго їх не показував. Молодь полюбила його творчість за півтора роки до смерті після виходу першої збірки віршів «Тиша і грім». Перед тим, як потрапити у друк, поезії Симоненка проходили “цензуру”.

***

Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Влітку 1962 року поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції «Ім. Тараса Шевченка». Відтоді почало погіршуватися здоров’я поета.

А з 13 на 14 грудня 1963 року Василя Симоненка не стало. Він помер від ниркової недостатності у віці 28 років.

10 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page