Вірш-присвята нашому геніальному поетові

Він мчав проти вітру на чорнім коні

Поезія Тетяни Пархоменко

Він мчав проти вітру на чорнім коні І очі палали сміливо. Він думав і мріяв наперекір- Відверто, мужньо й красиво. Часом жив на трагічній струні, Часом брав від життя діаманти. Він на крилах кохання у небо летів, Тим, хто заздрив, він сплутував карти. Ні у кого ніколи ні раз не просив, Не благав, не ставав на коліна. Свою землю нещасну до болю любив, Жити нею навчав свого сина. Він мчав проти вітру на чорнім коні, І вітер зумів його вбити. Та все ж він не душу, лиш тіло зломив, Душі тій дано вічно ЖИТИ!