Надворі нова весна. А значить – час розквіту і зелені, свіжості і польоту, довгих днів і тепла. Тепла сонця в повітрі, у словах, у почуттях і вчинках. І звичайно ж, це час улюблених віршів від майстрів слова: поезії, в якій переплітаються природа і людина, суспільне й особисте, маленьке і велике, миттєве і вічне. Весняні вірші по-особливому мальовничі й наповнені особливою енергією. Читаймо і надихаймося!
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
НЕ БАЖАЮ Я НІЧОГО, ХОЧУ ТІЛЬКИ ОДНОГО
Не бажаю я нічого, хочу тільки одного: Стуку серця дорогого біля серденька мого. Хай мене, немов пилину, носить доля по землі, Подаруй мені хвилину — і забудуться жалі. І минуле зло розтане, ніби привиди сумні, І лице твоє кохане буде сяяти мені.
Я ТОБІ ГАЛАНТНО НЕ ВКЛОНЮСЯ
Я тобі галантно не вклонюся, Компліменту зроду не зліплю, Тільки в очі ніжні задивлюся, В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою Спеленає землю довга ніч, Довго серце тужить за тобою, Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила Обвивають маревом видінь, І стоїш ти, крихітна, і мила, І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи, неціловані і грішні, Очі, божевільно голубі.
02.01.1957
Comentarios