Нехай слова ці скучні і бездарні, Та як мені не написати їх — Я в них прийду до тихої друкарні І буду знову втоптувати сніг. І буду знов у вікна заглядати, Брехати, що не холодно мені Твої нечутні кроки впізнавати В морозній монотонній тишині. І цілуватися в провулку до безтями… Чого б тепер я тільки не віддав, Щоб тільки знову все було так само, Як я у вірші цьому пригадав. Щоб знов були ті суперечки марні, Щоб від кохання знову я дурів… Нехай слова ці скучні і бездарні, Та я їх кров’ю власною зігрів!
6-13.02.1957
Comments